...

 

 Далі другий тиждень - підтримка серед хаосу (або як старий сторож не здається)



Вівторок другого тижня (ви думали той тиждень закінчиться?). Після пошуків, уяв'язнень і бозна чого що сталися в практично той самий день, команди вже були не ті, і реальна війна почалася. Хоч всі боялися Інка, Макс і Бодя явно не є слабкими - Сили між командою "Гнів стаса" і командою "Металовці" були рівні. Другий день постріли і подекуди вибухи лунають з покинутого стадіона і школи, де Макс і Бодя повільно прориваються крізь барикади Інка. Мало що відомо про Маффін, але останній раз її бачили в школі, знову під полоном Інка. Мафія тепер лежала під контролем зовсім іншого лідера. Так, ви вгадали, мене. І я явно не був в нормі.



Слухи про мій вчинок щодо Маффін розповсюдився крізь всі команди як бесплатні стім коди. Скоро всі знали що я є "щуром", "на диво розумним дипломатом", лідером повноцінної команди і "слабаком що підкоряється Інку". Як би я не хотів це казати, кожен з цих титулів хоч на половину правий. І нажаль, найбільш важкий з них це титул лідера. Я тепе управляв найбільшу, найменш зібрану і без ресурсів команду. Команду яка вірить що вона уже програла.



І я думав, хто мене тепер підтримає. Не в сенсі що вирішить проблеми за мене, ні, я мушу все це розгрібати. Хто хочаби вже мене направить? Хтось мудрий, недооцінений, готовий вислухати. І тоді я згадав про команду Сторож. На диво, серед повноцінного початку війни я нічого не чую. Можливо мені треба вислухати їх, перевірити як в них справи. І якщо я вислухаю їх, вони вислухають мене.



Я домовився з командою Мафія що мене сьогодні не буде, на що вони були раді. Скверхед і тапок стали тимчасовими співлідерами, поки я пішов до давно знайомого гаражу. Барикади навколо нього взагалі не були пошкоджені, вони лише були покращені. Двері до гостьової кімнати виглядали красиво. І було невелике, вузьке віконечко де джаст час від часу виглядав назовню. Мою увагу привернула табличка, де писало простими словами "Через важкі часи, команда "Гнів стаса" і команда "Неметаловці" не приймається. Інші команди можуть пройти". Судячи з слідів витертого маркера на ній, ця табличка була змінена декілька разів.



-"Хей, проходь сюди. Степан давно хотів з тобою поговорити!" - Сказав Джаст, після чого відкрив двері в гостюву кімнату. Кімната як і все інше була змінена, і для безпеки, динаміки були розставлені для безпечної розмови. Саме крізь ті пристрої, почав говорити Степан.



-"Вітаю, Забудько. Я давно хотів з тобою поговорити, специфічно про ту ситуацію." - тон Степана був спокійним і привітним, навіть крізь цифровий шум.



-"Я дивуюся що ви взагалі мене впустили!" - жартівливо, хоч явно налякано відповів я



-"Ай, забудь. Ти спробував якнайкраще домовитися з двома сторонами, без конфліктів, з розумом про те що стілець не коштує нічого. Не треба думати що люди які готові вбивати один одного є добрішими ніж ти"



-"Може тоді пустимо його всередину, якщо він справді є добрим?" - Відповів знайомий, хоч вже більш стомлений голос Данила



Тихе "гаразд" почулося зі сторони Степана, і мене впустили. Я ввійшов в давно знайому, приємну кімнату. Обігрівач досі гудів в кутку, а уно карти валялися на круглому столі. Єдине що було новим це саморобні "манікени" для бойового тренування (які були просто пару швабр, до кожної з яких були приклеяні подушки. )



-"Як справи з командою Мафія?" - Запитав Даниїл після того як джаст закрив двері заді мене.



-"Не дуже. Мало хто виступає за мене, і всі учасники хочуть назначити іншого лідера. Навіть Скверхед що раніше найбільше був за мене, каже що тапок був би кращим лідером"



-"Ми можемо помогти тобі з ресурсами, домовитися якось з ними, і ти можеш назначити спів лідерів. Але поки ти не почнеш відстоювати свої інтереси, мало що тобі поможе. Як тільки но ти пропадеш, твоя команда про тебе забуде!" - Відповів Джаст



-"Я насправді хотів в вас порадитися. Мені лише декілька порад достатньо, вот і все!" - відповів я

-"Чому не те і інше? Джаст, навчи його самозахисту і таке сяке. Даниїл, можеш подискутувати з ним. А я підготую трохи ресурсів." - Сказав Степан, і його співкомандники синхронічно кивнули.



-"Ти йдеш зі мною друже, до манікенів."- Відрізав Джаст і повів мене.



Щоб не мішати іншим, ми перемістили манікени на вулицю (бо битва в приміщенні це не дуже солідно). Я посуті я не можу зробити епічну монтаж сцену, так як це лише текст. Тому я заспіваю невелику "монтажну пісеньку", а ви собі уявіть сцену під неї.



Диктор Забудько представляє

Сильніший з кожним кроком



Колись питаєш ти себе

Чи коштує чогось це все

Руйнації, смерті, травма

За того се стільця



Змінить їх думку не можливо,

Без сігми всі не можуть жити

Однак не можна лиш сидіти

Треба щось тобі робити



Сильниший крок за кроком

Гуляв я з моїм огіроком.....?!?



Добре, закругляємося. Я обіцяв що я команду теж вислухаю. І що можна зробити кращого, ніж написати їхній детальний аналіз. Команда сторож є, по моїй думці, найбільш доброю командою. Їх єдина проблема, а саме суперечки, вже потрохи послаблюється. Степан є гарним лідером що здатен вирішити конфлікти, та й даниїл став більш скептичним і джаст став більш оптимістичним. Вони детально вивчають всі ситуації, через їхній "секретний спосіб". Навіть мій випадок з маффін вони знають краще ніж мої співкомандники. В них достатньо ресурсів для повноцінного існування, і навіть трохи є для підтримки. Їхній запас зброї хоч і ніщо порівняно з Максом і Інком, але набагато кращий ніж в "Мафії". Вони пару разів давали Кведро переночувати в них, і пробують дізнатися де знаходиться Маффін (Нажаль, без успіху). Здаються ніби в них все чікібамбоні. Однак на місці старих конфліктів виросла нова ділема. І в мене саме є ідеальний діалог щоб пояснити це простими термінами. Після тренування, я мав напевно моє найкраще інтерв'ю зі всіх теперішніх і майбутніх хронік - інтерв'ю з Даниїлом. Ми багато чого обговорили, однак найбільше мені запам'ятався цей малий кусок розмови.



-"Як ти думаєш, наскільки сильно ваша команда помагає іншим?" - Запитав я



-"Доволі багато, якщо чесно. Принаймі, наскільки ми можемо собі позволити." - Відповів кореспондент



-"Що ти саме маєш наувазі під "наскільки ми можемо собі позволити"?"



-"Ну розумієш, існує така ділема в нашій команді. Незнаю як її назвати, і якщо чесно не можу. Припустимо що ти знаєш що кожен з учасників цієї "війни" був твоїм другом, або хочаби вже знайомим. Тобі хочеться помогти всім, незалежно від їхніх цілей. Але на всіх ресурсів не платить. І в тебе є два вибори. Або ти вибираєш пару команд які "достойні підтримки", або ти не помагаєш загалом. Помагаєш якимось командам, і ти стаєш ворогом інших, і чи це справді нейтральність? Мало того, так звані "добрі команди" завжди можуть стати гіршими від влади. Але ще гірше це не надавати допомоги взагалі, бо деколи ігнорування є ще гіршим ніж важкі рішення..."



Я десь хвилину мовчки сидів і обдумував слова Даниїла. Мене лише вернув в цей світ шокований вигук Степана.



-"Забудько, ти не повіриш що вчинили Скверхед і Тапок!"